четверг, 28 марта 2013 г.

Гандбол зальний (малий) - історичний розвиток

Коріння цієї гри ми знаходимо у багатьох країнах. У 1898 р. датчанин Нільсен розробив гру, яку назвав «гандбол». На Україні в 1910 р. була відома гра, що нагадує сучасний ручний м'яч.

Розвиток гандболу на малих відкритих полях, а також і в закритих приміщеннях відбувалося прискорено, особливо в північних країнах, проте лише в 1934 I Конгрес міжнародної федерації гандболу затвердив в міжнародному масштабі правила гри, запропоновані шведами.
Міжнародна федерація гандболу була заснована в 1928 р., в 1946 р. сталася її реорганізація.

ІГФ проводить кожні 2 роки чемпіонати світу, з 1938 р. для чоловіків і з 1957 р. для жінок. Зальний гандбол став олімпійською дисципліною з 1972 р. (для чоловіків) і з 1976 р. (для жінок).

Виникнення гандболу в Росії, як одного з видів спортивних ігор відноситься до початку XX століття (приблизно 1909 рік). У початковий період розвитку гандболу в Росії широко культивувалися обидва різновиди цієї гри 11 x11 і 7 x7.

Основними центрами розвитку гандболу в Росії до кінця 40-х років були Москва, Ленінград, Ростов-на-Дону, Краснодар та ін міста російської Федерації. Зростання популярності гандболу, підвищення його авторитет, як в центрі, так і на периферії вимагали створення єдиного організаційного та методичного центру. І такий центр був створений.

У 1955 році була створена Всесоюзна секція (Федерація) ручного м'яча, затверджено статут цієї спортивної громадської організації, визначені напрями розвитку гандболу, що послужило початком бурхливого розвитку гандболу в країні.